пливи рибо пливи

Лексикон — запас слів, словник, лексика.


«Лексикон таємних знань» — книга прози українського письменника Тараса Прохаська, опублікована у видавництві Кальварія (Львів) у 2004 році.


Кальварія, Голгофа (лат. Calvaria, івр. Golgota означає череп), також званий Кальварійським пагорбом, Священним пагорбом або Священною горою, — тип християнського священного місця, побудованого на схилах пагорба, що складається з набору каплиць, зазвичай розташованих у формі шляху паломників. Він призначений для символізації страстей Христових і отримав свою назву на честь Кальварії (Голгофи), пагорба в Єрусалимі, де, згідно з традицією, Ісус був розіп'ятий.
Вони функціонують як значно розширені версії Хресної дороги, які є звичайними в католицьких церквах, дозволяючи вірянам стежити за перебігом етапів Страстей Христових уздовж Віа Долороза в Єрусалимі. Кожна каплиця містить велике зображення сцени зі Страстей, які вона вшановує, іноді у вигляді скульптури, яка може досягати натуральної величини. Такого роду святині були особливо популярні в період бароко, коли Свята земля перебувала під владою Туреччини і було важко здійснити паломництво на гору Голгофу в Єрусалимі.


Бароко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — «перлина неправильної форми») — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом та маньєризмом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення способу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва.
Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.


Українське бароко, або Козацьке бароко — мистецький стиль, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століттях. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

Семіотика — це наука, яка вивчає знаки і знакові процеси.

Дескриптивна семіотика — це семіотика, яка вивчає конкретні знакові системи.

Теоретична семіотика — це семіотика, яка вивчає загальні властивості та відношення, що притаманні будь-яким знаковим системам, незалежно від їх матеріального втілення.


Чарльз Морріс у 1938 р. видав працю «Основи теорії знаків», що стала першим систематичним викладом семіотики як науки.

Знак — це певний емпіричний матеріальний об'єкт, який сприймається на чуттєвому рівні і виступає у процесі спілкування і мислення людей представником якогось іншого об'єкта.

Мова — це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засобом передачі думок, знання, інформації від людини до людини, від покоління до покоління.
Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків.

Основні соціальні функції мовних знаків:
- позначення предметів, вираження людського духу, думок, почуттів, настрою, бажань, потреб людини;
- пізнавальна (людина пізнає світ за допомогою мислення, а мислення реалізується через мову);
- інформаційна, тобто за допомогою мовних знаків передаються відомості, знання від людини до людини, від покоління до покоління;
- комунікативна, тобто функція спілкування;
- культурологічна (мовні знаки, знакові системи є засобом засвоєння національної та загальнолюдської культури окремою людиною або соціальною групою, засобом передачі культурних традицій, особистого та колективного досвіду, навичок, умінь).

Структура знакового процесу:
- знаковий засіб (те, що виступає знаком);
- значення (те, на що вказує знак);
- інтерпретатор (той, хто сприймає знак);
- інтерпретанта (дія, поведінка, реакція того, хто сприймає знак).