![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Лексикон — запас слів, словник, лексика.
«Лексикон таємних знань» — книга прози українського письменника Тараса Прохаська, опублікована у видавництві Кальварія (Львів) у 2004 році.
Кальварія, Голгофа (лат. Calvaria, івр. Golgota означає череп), також званий Кальварійським пагорбом, Священним пагорбом або Священною горою, — тип християнського священного місця, побудованого на схилах пагорба, що складається з набору каплиць, зазвичай розташованих у формі шляху паломників. Він призначений для символізації страстей Христових і отримав свою назву на честь Кальварії (Голгофи), пагорба в Єрусалимі, де, згідно з традицією, Ісус був розіп'ятий.
Вони функціонують як значно розширені версії Хресної дороги, які є звичайними в католицьких церквах, дозволяючи вірянам стежити за перебігом етапів Страстей Христових уздовж Віа Долороза в Єрусалимі. Кожна каплиця містить велике зображення сцени зі Страстей, які вона вшановує, іноді у вигляді скульптури, яка може досягати натуральної величини. Такого роду святині були особливо популярні в період бароко, коли Свята земля перебувала під владою Туреччини і було важко здійснити паломництво на гору Голгофу в Єрусалимі.
Бароко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — «перлина неправильної форми») — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом та маньєризмом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення способу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва.
Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.
Українське бароко, або Козацьке бароко — мистецький стиль, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століттях. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.
«Лексикон таємних знань» — книга прози українського письменника Тараса Прохаська, опублікована у видавництві Кальварія (Львів) у 2004 році.
Кальварія, Голгофа (лат. Calvaria, івр. Golgota означає череп), також званий Кальварійським пагорбом, Священним пагорбом або Священною горою, — тип християнського священного місця, побудованого на схилах пагорба, що складається з набору каплиць, зазвичай розташованих у формі шляху паломників. Він призначений для символізації страстей Христових і отримав свою назву на честь Кальварії (Голгофи), пагорба в Єрусалимі, де, згідно з традицією, Ісус був розіп'ятий.
Вони функціонують як значно розширені версії Хресної дороги, які є звичайними в католицьких церквах, дозволяючи вірянам стежити за перебігом етапів Страстей Христових уздовж Віа Долороза в Єрусалимі. Кожна каплиця містить велике зображення сцени зі Страстей, які вона вшановує, іноді у вигляді скульптури, яка може досягати натуральної величини. Такого роду святині були особливо популярні в період бароко, коли Свята земля перебувала під владою Туреччини і було важко здійснити паломництво на гору Голгофу в Єрусалимі.
Бароко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — «перлина неправильної форми») — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом та маньєризмом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення способу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва.
Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.
Українське бароко, або Козацьке бароко — мистецький стиль, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століттях. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.
Теги: