Людмила Павличенко

[ryba]

Людмила Михайлівна Павличенко (при народженні Бєлова) (12 липня 1916, Біла Церква, Київська губернія, Російська імперія (нині Київська область України) — 10 жовтня 1974, Москва, РРФСР) — радянська військовослужбовиця та снайперка 25-ї стрілецької дивізії Червоної армії часів Другої світової війни, героїня Радянського Союзу (1943). Після закінчення німецько-радянської війни служила офіцером Генерального штабу військово-морського флоту СРСР у званні майора берегової служби. Особисто застрелила щонайменше 309 військовослужбовців противника, є найуспішнішою жінкою-снайперкою в історії.

«Незламна» — перший фільм, присвячений легендарній снайперці Людмилі Павличенко. В основу кінокартини лягла її автобіографічна книга.

Наприкінці 1942 Людмила Павличенко була відряджена до США у складі делегації молоді та військових. Вона стала першою громадянкою СРСР, допущеною до Білого Дому, подружилася з Елеонорою Рузвельт. На запрошення першої леді США Павличенко зголосилася на турне містами Америки. У своїх промовах вона надихала американців на відкриття Другого фронту в Європі. Знаменитими стали її слова з промови в Чикаго:

Джентльмени, мені лише 25 і я вбила 309 фашистських окупантів до цього часу. Чи не вважаєте ви, джентльмени, що досить уже ховатися за моєю спиною?

Також у США згадують і шанують Людмилу Павличенко через її боротьбу за права жінок.
В Україні на її честь названі вулиці в Севастополі та в рідній Білій Церкві, де розташовано меморіальний музей.