![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
https://x.com/oleshkomyroslav/status/1894685312942563474
Myroslav Oleshko
@ oleshkomyroslav
🇺🇸Репост Ілона Маска:
«Міністерство закордонних справ Малі припускає, що частина коштів USAID пішла на фінансування ТЕРОРИЗМУ, і вони вітають розслідування США.
Наші податкові долари буквально фінансували тероризм.»
Myroslav Oleshko
@ oleshkomyroslav
Туарезькі повстанці (особливо Національний рух за визволення Азаваду (MNLA)) зазвичай не класифікуються як терористи на міжнародному рівні. Вони позиціонують себе як національно-визвольний рух, який бореться за автономію або незалежність Азаваду. Вони ведуть війну проти уряду Малі, але переважно не використовують методи, які типово асоціюються з тероризмом (атаки на мирне населення, теракти).
Однак ісламістські угруповання, що діяли в союзі з частиною туарегів у 2012 році, наприклад, Ансар Дін, Аль-Каїда в Ісламському Магрибі (AQIM) або Ісламська держава в Сахарі, визнані терористичними організаціями міжнародною спільнотою. Вони використовували насильство проти мирного населення, влаштовували публічні страти та терористичні атаки.
Через співпрацю частини туарезьких повстанців з цими угрупованнями в минулому їх іноді звинувачують у тероризмі, особливо з боку малийського уряду. Проте сам MNLA та інші автономістські групи заперечують зв’язки з терористами та заявляють, що вони борються лише проти центральної влади.
Отже:
• MNLA та автономістські групи ≠ терористи, але їх іноді звинувачують у насильстві.
• Ісламістські групи, що діяли в Малі = терористи, визнані міжнародною спільнотою.
• Малийська армія і уряд також звинувачуються в злочинах, включаючи репресії проти туарегів.
Це складний конфлікт, у якому обидві сторони звинувачують одна одну в насильстві, а міжнародна спільнота по-різному оцінює їхні дії.
Повстанці туарегів у Малі — це озброєні групи, що представляють народ туарегів, які ведуть боротьбу за автономію або незалежність північного регіону країни, відомого як Азавад. Туареги — це берберський кочовий народ, що проживає в пустельних районах Сахари, переважно в Малі, Нігері, Алжирі, Лівії та Буркіна-Фасо.
Історія та причини повстань
Туареги історично мали напружені відносини з урядами постколоніальних держав, оскільки їхні традиційні кочові структури та спосіб життя були порушені сучасними національними кордонами та політичною маргіналізацією.
Після здобуття незалежності Малі в 1960 році туареги неодноразово повставали проти центральної влади, яка, на їхню думку, ігнорувала їхні інтереси.
ОСНОВНІ ПОВСТАННЯ:
1. 1963-1964 роки – Перше повстання туарегів у Малі проти централізації влади. Було жорстоко придушене урядом.
2. 1990-1996 роки – Друге повстання, викликане економічною кризою та відсутністю політичного представництва. Завершилося мирною угодою.
3. 2006-2009 роки – Нова хвиля повстань через невиконання урядом попередніх угод.
4. 2012 рік – Наймасштабніше повстання, що призвело до короткочасного проголошення незалежності Азаваду.
Повстання 2012 року та Альянс з ісламістами
У 2012 році Національний рух за визволення Азаваду (MNLA) розпочав нове повстання, використовуючи зброю, що потрапила до регіону після громадянської війни в Лівії. MNLA спочатку діяв разом з ісламістськими угрупованнями (Ансар Дін, Аль-Каїда в Ісламському Магрибі), але пізніше між ними почалися конфлікти через розбіжності у цілях: туареги боролися за національну незалежність, тоді як ісламісти прагнули встановити шаріат.
Військове втручання Франції та міжнародні наслідки
У відповідь на захоплення ісламістами північних міст Франція в 2013 році розпочала операцію “Сервал”, яка допомогла малийському уряду повернути контроль над територією. Частина туарегських угруповань пішла на переговори з владою, інші продовжують боротьбу або інтегрувалися в ісламістські угруповання.
Сучасна ситуація
Сьогодні в Малі тривають конфлікти між урядом, туарезькими групами та ісламістами. У 2015 році була підписана Алжирська мирна угода, але її виконання просувається повільно. Після військових переворотів у Малі (2020, 2021) ситуація залишається нестабільною, а присутність російської ПВК “Вагнер” вплинула на баланс сил у регіоні.
Туареги залишаються ключовим гравцем у боротьбі за контроль над північним Малі, а їхні вимоги автономії досі не задоволені.
Myroslav Oleshko
@ oleshkomyroslav
🇺🇸Репост Ілона Маска:
«Міністерство закордонних справ Малі припускає, що частина коштів USAID пішла на фінансування ТЕРОРИЗМУ, і вони вітають розслідування США.
Наші податкові долари буквально фінансували тероризм.»
Myroslav Oleshko
@ oleshkomyroslav
Туарезькі повстанці (особливо Національний рух за визволення Азаваду (MNLA)) зазвичай не класифікуються як терористи на міжнародному рівні. Вони позиціонують себе як національно-визвольний рух, який бореться за автономію або незалежність Азаваду. Вони ведуть війну проти уряду Малі, але переважно не використовують методи, які типово асоціюються з тероризмом (атаки на мирне населення, теракти).
Однак ісламістські угруповання, що діяли в союзі з частиною туарегів у 2012 році, наприклад, Ансар Дін, Аль-Каїда в Ісламському Магрибі (AQIM) або Ісламська держава в Сахарі, визнані терористичними організаціями міжнародною спільнотою. Вони використовували насильство проти мирного населення, влаштовували публічні страти та терористичні атаки.
Через співпрацю частини туарезьких повстанців з цими угрупованнями в минулому їх іноді звинувачують у тероризмі, особливо з боку малийського уряду. Проте сам MNLA та інші автономістські групи заперечують зв’язки з терористами та заявляють, що вони борються лише проти центральної влади.
Отже:
• MNLA та автономістські групи ≠ терористи, але їх іноді звинувачують у насильстві.
• Ісламістські групи, що діяли в Малі = терористи, визнані міжнародною спільнотою.
• Малийська армія і уряд також звинувачуються в злочинах, включаючи репресії проти туарегів.
Це складний конфлікт, у якому обидві сторони звинувачують одна одну в насильстві, а міжнародна спільнота по-різному оцінює їхні дії.
Повстанці туарегів у Малі — це озброєні групи, що представляють народ туарегів, які ведуть боротьбу за автономію або незалежність північного регіону країни, відомого як Азавад. Туареги — це берберський кочовий народ, що проживає в пустельних районах Сахари, переважно в Малі, Нігері, Алжирі, Лівії та Буркіна-Фасо.
Історія та причини повстань
Туареги історично мали напружені відносини з урядами постколоніальних держав, оскільки їхні традиційні кочові структури та спосіб життя були порушені сучасними національними кордонами та політичною маргіналізацією.
Після здобуття незалежності Малі в 1960 році туареги неодноразово повставали проти центральної влади, яка, на їхню думку, ігнорувала їхні інтереси.
ОСНОВНІ ПОВСТАННЯ:
1. 1963-1964 роки – Перше повстання туарегів у Малі проти централізації влади. Було жорстоко придушене урядом.
2. 1990-1996 роки – Друге повстання, викликане економічною кризою та відсутністю політичного представництва. Завершилося мирною угодою.
3. 2006-2009 роки – Нова хвиля повстань через невиконання урядом попередніх угод.
4. 2012 рік – Наймасштабніше повстання, що призвело до короткочасного проголошення незалежності Азаваду.
Повстання 2012 року та Альянс з ісламістами
У 2012 році Національний рух за визволення Азаваду (MNLA) розпочав нове повстання, використовуючи зброю, що потрапила до регіону після громадянської війни в Лівії. MNLA спочатку діяв разом з ісламістськими угрупованнями (Ансар Дін, Аль-Каїда в Ісламському Магрибі), але пізніше між ними почалися конфлікти через розбіжності у цілях: туареги боролися за національну незалежність, тоді як ісламісти прагнули встановити шаріат.
Військове втручання Франції та міжнародні наслідки
У відповідь на захоплення ісламістами північних міст Франція в 2013 році розпочала операцію “Сервал”, яка допомогла малийському уряду повернути контроль над територією. Частина туарегських угруповань пішла на переговори з владою, інші продовжують боротьбу або інтегрувалися в ісламістські угруповання.
Сучасна ситуація
Сьогодні в Малі тривають конфлікти між урядом, туарезькими групами та ісламістами. У 2015 році була підписана Алжирська мирна угода, але її виконання просувається повільно. Після військових переворотів у Малі (2020, 2021) ситуація залишається нестабільною, а присутність російської ПВК “Вагнер” вплинула на баланс сил у регіоні.
Туареги залишаються ключовим гравцем у боротьбі за контроль над північним Малі, а їхні вимоги автономії досі не задоволені.