![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Білінгвізм трактується як здатність до оперування кількома мовами. Білінгв — це людина, яка володіє як мінімум двома мовами.
Двомовність або білінгвізм (від англ. bilingualism) — у мовознавстві явище володіння двома мовами як рідними.
Характерне для певних осіб, груп осіб, країн тощо. Спостерігається у сім'ях змішаного походження, регіонах зі змішаним населенням (Татарстан, Чечня, Окінава, Уйгурія), прикордонних землях (Ельзас, Галісія, Трансильванія, Внутрішня Монголія), колишніх колоніях (Індія, Нігерія, Гонконг), а також державах із системою освіти, скерованою на виховання двомовних громадян (Швеція, Норвегія, Бельгія).
Історично двомовність є формою соціальної адаптації підкорених до мови завойовника чи домінантного сусіда (змосковщення, потурчення тощо), або намаганням підкорених зберегти свою мову в умовах насаджування іншої панівної мови (Квебек, Фландрія, Ірландія).
Державотворчі народи, що здійснювали експансію, є переважно одномовними (англійці, німці, французи, турки, росіяни, китайці, японці тощо).
Як виняток двомовність набувається дослідниками шляхом вивчення іншої мови, внаслідок інтересу до культури, створеної цією мовою (Шевельов). Людина, яка володіє двома мовами, називається двомовною (білінгвом). Двомовність відрізняється від диглосії, явища існування у суспільстві двох мов або діалектів у різних функціональних сферах.
Двомовність або білінгвізм (від англ. bilingualism) — у мовознавстві явище володіння двома мовами як рідними.
Характерне для певних осіб, груп осіб, країн тощо. Спостерігається у сім'ях змішаного походження, регіонах зі змішаним населенням (Татарстан, Чечня, Окінава, Уйгурія), прикордонних землях (Ельзас, Галісія, Трансильванія, Внутрішня Монголія), колишніх колоніях (Індія, Нігерія, Гонконг), а також державах із системою освіти, скерованою на виховання двомовних громадян (Швеція, Норвегія, Бельгія).
Історично двомовність є формою соціальної адаптації підкорених до мови завойовника чи домінантного сусіда (змосковщення, потурчення тощо), або намаганням підкорених зберегти свою мову в умовах насаджування іншої панівної мови (Квебек, Фландрія, Ірландія).
Державотворчі народи, що здійснювали експансію, є переважно одномовними (англійці, німці, французи, турки, росіяни, китайці, японці тощо).
Як виняток двомовність набувається дослідниками шляхом вивчення іншої мови, внаслідок інтересу до культури, створеної цією мовою (Шевельов). Людина, яка володіє двома мовами, називається двомовною (білінгвом). Двомовність відрізняється від диглосії, явища існування у суспільстві двох мов або діалектів у різних функціональних сферах.
Теги: