Є старий анекдот (коротка притча, краще сказати):
Батько і син запізнюються на потяг. Біжать з торбами щосили, добігають до потягу - двері зачиняються, потяг їде. Батько розвертається і б‘є сина в обличчя кулаком. Син кричить:
- За що? Я ж ні в чому не винен!
- Ну треба ж щось робити!
Українці не можуть негайно покарати усіх вбивць, тому дістають інших українців. Так от: не треба будь ласка так робити. Ми, як не дивно, ще одне одному не раз і не два станемо у нагоді. Бо роботи ще дохріна.
Батько і син запізнюються на потяг. Біжать з торбами щосили, добігають до потягу - двері зачиняються, потяг їде. Батько розвертається і б‘є сина в обличчя кулаком. Син кричить:
- За що? Я ж ні в чому не винен!
- Ну треба ж щось робити!
Українці не можуть негайно покарати усіх вбивць, тому дістають інших українців. Так от: не треба будь ласка так робити. Ми, як не дивно, ще одне одному не раз і не два станемо у нагоді. Бо роботи ще дохріна.