![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Семіотика
Семіотика — це наука, яка вивчає знаки і знакові процеси.
Дескриптивна семіотика — це семіотика, яка вивчає конкретні знакові системи.
Теоретична семіотика — це семіотика, яка вивчає загальні властивості та відношення, що притаманні будь-яким знаковим системам, незалежно від їх матеріального втілення.
Чарльз Морріс у 1938 р. видав працю «Основи теорії знаків», що стала першим систематичним викладом семіотики як науки.
Знак — це певний емпіричний матеріальний об'єкт, який сприймається на чуттєвому рівні і виступає у процесі спілкування і мислення людей представником якогось іншого об'єкта.
Мова — це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засобом передачі думок, знання, інформації від людини до людини, від покоління до покоління.
Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків.
Основні соціальні функції мовних знаків:
- позначення предметів, вираження людського духу, думок, почуттів, настрою, бажань, потреб людини;
- пізнавальна (людина пізнає світ за допомогою мислення, а мислення реалізується через мову);
- інформаційна, тобто за допомогою мовних знаків передаються відомості, знання від людини до людини, від покоління до покоління;
- комунікативна, тобто функція спілкування;
- культурологічна (мовні знаки, знакові системи є засобом засвоєння національної та загальнолюдської культури окремою людиною або соціальною групою, засобом передачі культурних традицій, особистого та колективного досвіду, навичок, умінь).
Структура знакового процесу:
- знаковий засіб (те, що виступає знаком);
- значення (те, на що вказує знак);
- інтерпретатор (той, хто сприймає знак);
- інтерпретанта (дія, поведінка, реакція того, хто сприймає знак).
Дескриптивна семіотика — це семіотика, яка вивчає конкретні знакові системи.
Теоретична семіотика — це семіотика, яка вивчає загальні властивості та відношення, що притаманні будь-яким знаковим системам, незалежно від їх матеріального втілення.
Чарльз Морріс у 1938 р. видав працю «Основи теорії знаків», що стала першим систематичним викладом семіотики як науки.
Знак — це певний емпіричний матеріальний об'єкт, який сприймається на чуттєвому рівні і виступає у процесі спілкування і мислення людей представником якогось іншого об'єкта.
Мова — це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засобом передачі думок, знання, інформації від людини до людини, від покоління до покоління.
Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків.
Основні соціальні функції мовних знаків:
- позначення предметів, вираження людського духу, думок, почуттів, настрою, бажань, потреб людини;
- пізнавальна (людина пізнає світ за допомогою мислення, а мислення реалізується через мову);
- інформаційна, тобто за допомогою мовних знаків передаються відомості, знання від людини до людини, від покоління до покоління;
- комунікативна, тобто функція спілкування;
- культурологічна (мовні знаки, знакові системи є засобом засвоєння національної та загальнолюдської культури окремою людиною або соціальною групою, засобом передачі культурних традицій, особистого та колективного досвіду, навичок, умінь).
Структура знакового процесу:
- знаковий засіб (те, що виступає знаком);
- значення (те, на що вказує знак);
- інтерпретатор (той, хто сприймає знак);
- інтерпретанта (дія, поведінка, реакція того, хто сприймає знак).